Як у «Волині» 1980-х років виступав «гравець унікального таланту»

Наприкінці 1980-х років у футбольний клуб «Волинь» прийшов новий захисник – латвієць Арманд Зейберліньш. Він був першим іноземцем у тренерській кар'єрі Віталія Кварцяного.

Тренер називав свого підопічного легіонера «гравцем унікального таланту». Футболіст, своєю чергою, уважав наставника особливим і відчував від нього батьківську любов. Про це на сайті «Футбол 24».

Читайте також: Футбольний ювілей «Волині»: 60 років тому луцький клуб зіграв свій перший матч

– Наприкінці 80-х ви отримуєте запрошення у Волинь і, здається, нарешті оживаєте.

– Я мав своїх тарганів у голові. Я тільки вперше одружився, з дому їхати нікуди не хотів. Зателефонували з України – кажуть, що в Луцьку хочуть переглянути мене у ділі. На той час контрактів не існувало, все вирішувалося на підставі простої заяви. Свою першу гру я провів у Івано-Франківську, а після цього нарешті поговорив з Віталієм Кварцяним. «Хочу, щоб ти грав за нас», – сказав тренер. Так почалася моя українська історія.

– Традиційний Віталій Кварцяний – це бронежилети, собака на тренуваннях та підкати у роздягальні. Яким у молодості був Віталій Володимирович?

– Дуже поважаю Володимировича (сміється. – ред.). На той момент він був одним з наймолодших наставників ліги – лише 36 років. Якщо чесно, то таких, як Кварцяний, я більше не бачив. Він квартиру продасть заради гравця, готовий віддати останнє. Словом, зробить для тебе усе. Володимирович нам казав: «Ви не команда, ви – банда». У Волині справді були не футболісти, а бандити. Ми гризли землю за клуб і за тренера.

Читайте також: Слабаки під його керівництвом не грали, – Романюк про «Волинь» за тренерства Кварцяного

– В авторській книзі Кварцяного «Футбол – це не тільки перемоги» тренер розповідає, як ви не з першої спроби прижилися в Луцьку. Зараз можете визнати, що вели себе не зовсім правильно?

– У нас був вихідний, трохи погуляли. Я режим порушив, зчепився з Павлом Філонюком. Слово за слово, відправили одне одного подалі. Філонюк – досвідчений, а я в команді лише чотири місяці. То був кінець року, я зайшов до Володимировича. «Арманде, нехай все втихомириться їдь додому», – сказав тренер. Тренуватися я також не міг – страшенно ногу натер, кров не переставала текти. Вирішили, що треба взяти паузу. Через певний час я повернувся і ситуація налагодилася. Кварцяний не всіх любить, та мене полюбив, ніби власного сина.

Читайте також: «Футбол зараз зовсім не такий, який я собі уявляв», – Кварцяний про «Волинь», карантин і професійне життя

– Кварцяний відзначав вашу особливу рису забивати голи у гостях: «У сильного гравця характер проявляється на виїзді».

– Та ні, я взагалі не думав про забиті голи. Навіть якщо я опиняюся наодинці перед порожніми воротами, то шукаю партнера, щоб віддати йому пас. Якось з дитинства більше задоволення отримував від гольової передачі. Володя Дикий у 1989-му забив 22 голи і, мабуть, половину з моїх передач. Хоча Дикий – нападник від Бога. Я пройшов по флангу, посадив двох на дупу, віддаю, а Володя в дотик забиває. Комбінація!

– У 2001-му ви намагаєтеся ще раз ввійти у ту саму річку і знову шукаєте себе у дорогій серцю Волині. Чому провели тільки сто хвилин за сезон?

– Все пішло шкереберть через борг перед Металургом – вони гроші за мене вимагали.

– Кажуть, 20 тисяч доларів.

– Десь так. Я забив гол у Києві в матчі проти ЦСКА-2, газети про це написали. Тоді Кварцяному телефонує президент Металурга: «У тебе там гравець хороший грає, гол забив…» Володимирович знайшов ці гроші, поїхав на зустріч, втім непорозуміння щодо трансферу не залагодили. Виникли якісь проблеми з документами.

У Ризі якраз мав відбуватися двобій збірних України та Латвії, тому Кварцяний порадив поспілкуватися з президентами федерацій: Суркісом та Межецкісом. На той момент мені вже виповнилося 36 років, та я все-таки спробував поговорити з Межецкісом. «Гаразд, я з’ясую в Суркіса», – відповів президент нашої федерації. Звичайно, що на цьому все завершилося. Таким виявився кінець моєї кар’єри.

Зараз Арманд Зейберліньш працює дитячим тренером у Ризі.  У вільний час виїздить на дачі до моря.

Любомир КУЗЬМЯК