Перемога для країни

Зазвичай у ці два останні роки багато говорити чи писати про футбол – якийсь кріндж. Не працює навіть заїжджене прислів'я про те, що футбол – найважливіша з найменш важливих справ у житті.

Вряди-годи прориваються винятки – це коли грає національна збірна. Тому матч у польському Вроцлаві 27 березня не оминемо увагою. Раніше Україна драматично виграла 2:1 перший з двох матчів плей-офф Євро-2024 проти Боснії та Герцеговини, програючи до  85 хвилини.

Тепер у боротьбі за путівку на Євро-2024 до України у Вроцлав приїде Ісландія. Нині кожний матч національної збірної України – це битва не тільки за очки, але й честь країни. І це не фігура мови. 

Востаннє збірна грала в Україні у листопаді 2021 року. Від початку великої війни з росією вона грає тільки у Європі. Домашніми аренами України ставали польські, чеські та німецькі стадіони – зазвичай міста, куди втекли від війни українські біженці.

Ісландію України приймає у Вроцлаві. Як свідчать дані Центрального статистичного управління Польщі, серед приблизно 700 тисяч мешканців міста — 250 тисяч осіб є українцями. А ще місцевий стадіон – фартовий для синьо-жовтих, на ньому збірна зіграла у нічию з Англією (1:1) у відборі на Євро-24.

Прокляття «плей-офф»

Цей турнір був важким для України. Група з Англією та Італією та постійні переїзди. Через безлад в Асоціації футболу та хаос війни збірна розпочинала відбір без офіційно призначеного головного тренера. У березні 2023 року ці функції тимчасово виконував ексфутболіст «Дніпра» та збірної Руслан Ротань, який одночасно очолював ще й «Олександрію» та молодіжну збірну України. 

Тільки на початку червня УАФ підписала контракт із Сергієм Ребровим. З ним Україна провела кілька вдалих матчів й до останнього туру відбору претендувала на прохідне друге місце. Але нульова нічия з Італією залишила Україну третьою і відправила в плей-оф через Лігу націй.

Україна традиційно погано грає ці «матчі на виліт» Із семи попередніх спроб вдалою вийшла лише одна — у листопаді 2015 року українці за сумою двох зустрічей перемогли Словенію і пробилися до фінальної частини Євро-2016.

Крайня болісна поразка сталася влітку 2022 року, коли Україні не вдалося потрапити на Чемпіонат світу. Спочатку був тріумф із Шотландією на її полі, а потім поразка від Уельсу (також у гостях). 

Знову разом

Гіркий смак поразок у матчах плей-офф відомий і Сергію Реброву. Він та Андрій Шевченко – головні зірки українського футболу 1990-х – 2000-х років. Після завершення кар'єри обидва стали тренерами, але з різним успіхом.

Шевченко привів Україну до чвертьфіналу Євро-2020, невдало продовжив кар'єру у «Дженоа». Ребров зробив рідне київське «Динамо» чемпіоном країни, поїхав спочатку в Саудівську Аравію, потім в Угорщину, де двічі виграв золото з “Ференцварошем” та вивів його у груповий етап Ліги чемпіонів. Крайній клуб Реброва – «Аль-Айн» з Еміратів, де також були чемпіонство та хороший контракт.

Йому пропонували залишитися, але у червні 2023 року Ребров з родиною повернувся в охоплену війною Україною, щоб очолити національну збірну. 

«Я особисто (і, вважаю, всі українці) буду продовжувати допомагати армії та людям, які постраждали від російської агресії. Я задоволений тим, що повернувся в Україну і працюватиму на нашу державу. Моя родина теж повертається, я дуже радий, що моя дружина так сприйняла моє рішення», – сказав тоді Ребров.

У грудні 2023 року його багаторічний партнер по нападу київського «Динамо» Андрій Шевченко очолив національну Асоціацію. Тепер ці двоє – знову головні дійові особи українського футболу, але в інших іпостасях. 

«Війна в Україні продовжується. Це важко для гравців, які завжди дивляться в телефон, стежать за новинами, так само, як і я. Непросто працювати в цій атмосфері. Але ми всі розуміємо, що представляємо сильну країну, що й демонструємо на полі. Треба показати характер», – сказав Ребров перед матчем у Боснії.

«Золоті хлопчики»

Нинішню збірну України знову називають «золотими хлопчиками». Склад виглядає збалансованим, адже вистачає і досвідчених виконавців, і талановитої молоді.

Кістяк цієї команди зумів дійти до чвертьфіналу Євро-2020. Нині ці футболісти на провідних ролях в топ-чемпіонатах Європи. 

Воротар Андрій Лунін основний у «Реалі» Мадрид, а Анатолій Трубін у «Бенфіці».

Ціла колонія українців нині в Англії. Олександр Зінченко вже вигравав АПЛ у «Манчестер-Сіті», зараз він в «Арсеналі». Трансфер 21-річного Михайла Мудрика з «Шахтаря» до «Челсі» у 2022 році став сенсацією. Віталій Миколенко – основний захисник «Евертона», а Ілля Забарний – «Борнмута».

Ще двоє українців зі збірної у цьому сезоні ведуть іспанську «Жирону» до зони Ліги чемпіонів – Віктор Циганков та Артем Довбик. Руслан Маліновський та герой матчу з Боснією та Герцоговиною Роман Яремчук – основні гравці у відповідно італійському «Дженоа» та іспанській «Валенсії».

Для Миколи Шапаренка та Володимира Бражка (обидва «Динамо» Київ), Георгія Судакова з «Шахтаря» потрапити на Євро в Німеччину – шанс знайти топ-клуб у Європі.

У вікових лідерів команди присутня мотивація нарешті щось виграти у збірній, в інших – засвітитися на великому міжнародному турнірі. 

Але у будь-якому випадку усі вони битимуться не тільки за вихід на Євро, але й за свою країну. Нарешті ми маємо збірну саме з такою мотивацією.