Одна з найбільших мрій – відкриття дитячої футбольної академії, – заступник керівника АДФ Ігор Янченко

Заступник керівника Асоціації дворового футболу Волині Ігор Янченко потрапив до АДФ у 16-річному віці. Відтоді він трудиться в асоціації, допомагає з організацією різних турнірів і загалом докладає зусилля до розвитку спорту.

Про професійний шлях Ігоря Янченка – у проєкті «Люди АДФ» та інтерв’ю від Дмитра Зінюка.

– Ігоре, як ти потрапив до Асоціації дворового футболу Волині?

– Свій шлях в Асоціації дворового футболу Волині я розпочав у 16-річному віці з участі у змаганнях. Разом із друзями-односельцями я натрапив у соцмережах на сторінку організації. Ми створили команду під назвою ФК «Зелене» і вирішили заявитися на один із турнірів. Згодом наш колектив став регулярно долучатися до ігор під егідою АДФ. По завершенню одного з турнірів, в якому, на превеликий жаль, команда не змогла здобути бажаного результату, керівник Асоціації Микола Озюк помітив наші старання й жагу до перемоги та вручив подяку нашому тренеру Олегу Рожку. Це нас неабияк змотивувало, і ми продовжували долучатися до змагань. Через деякий час нас запросили до участі у всеукраїнському футбольному турнірі серед юнаків. У цьому турнірі ми святкували перемогу. Опісля Микола Озюк запропонував мені приєднатися до організаційного комітету АДФ, на що я без вагань погодився.

– Чи розумів ти на той момент рівень відповідальності, який ліг на твої плечі?

–  Бувши школярем, я брав активну участь у громадській діяльності, тому певною мірою розумів, як допомогти з організацією турніру.

Не буду лукавити: на початках було досить важко, тому що я не знав ні гравців, ні команд. Було складно влитися у цей шалений ритм турніру, але водночас це було круто, адже це новий досвід, нові знайомства.

– Досить довгий час ти очолюєш Дитячо-юнацьку лігу АДФ. Розкажи, з якими труднощами тобі доводиться стикатися у роботі з дітьми?

– Труднощів як таких немає, оскільки з дітьми працювати легше, аніж з дорослими. Діти горять бажанням грати на турнірах під егідою АДФ. В той час, як з представниками окремих дорослих команд, потрібно по декілька разів узгоджувати їхню участь у змаганнях. На мою думку, це пов’язане із тим, що у дітей більше вільного часу, на відміну від дорослих, які мають чимало справ, пов’язаних з родиною та роботою.

– Окрім АДФ ти ще й працюєш журналістом. Розкажи з власного досвіду: організовувати турніри важче, ніж писати про них, чи навпаки?

– Організувати турнір, звісно ж, важче. Оскільки задовго до початку змагань проходить великий обсяг роботи із залученням команд, пошуком місця проведення, узгодженням роботи суддів, прес-служби, адже я думаю ні для кого не секрет, що АФД є громадською організацією і не має на меті отримання прибутку від своєї діяльності, тому у кожного з організаторів є основна робота.

Зрештою, турніри ми намагаємося організовувати так, аби це було комфортно як для гравців, так і для оргкомітету. Щодо роботи журналіста, то вона має свою специфіку та нюанси, однак, скажу з власного досвіду, аби написати про гру, достатньо бути на ній присутнім і розумітися у футболі.

– На твою думку, у чому полягає запорука успіху АДФу?

– Запорука успіху Асоціації дворового футболу – це колектив, який всім серцем і душею вболіває за розвиток футболу на Волині та Україні загалом.

– Чи є у тебе життєве кредо?

– Немає нічого неможливого.

– Яка твоя мрія?

– Однією з найбільш бажаних мрій є відкриття дитячої футбольної академії.

– Кому ти завдячуєш своїм успіхам?

–  Насамперед завдячую своїм батькам, які завжди підтримували та підтримують мене у захопленні футболом. Великий вклад у моїх успіхах відіграли друзі котрі постійно мене підтримують. Також дякую Миколі Озюку, який багато в чому мені допоміг.

– І на завершення, вже традиційне питання. Для тебе АДФ – це…

– Команда, котра намагається з кожним днем ставати все кращою та дарувати своїм учасникам лише позитивні емоції.