Я – мама футболіста. Я ненавиджу футбол і живу ним

12 Березня 2022, 06:33

4907

Я — мама футболіста!!!!!!

І я ненавиджу цей вид спорту!!!!! Через травми на полі.... через сльози болю дитини під час гри і свої на трибуні, адже я лише глядач і я просто не маю права підбігли і допомогти. Це ж майбутній футболіст/чоловік, а ще й тренер суворо забороняє: ми, батьки, теж повинні бути стримані і тримати свої емоції при собі!! І це так важко робити, але я розумію, що так треба.

Через покалічені ноги і руки, розбиту губу, синці на ногах і подерті коліна!!!!

Через пропущені уроки, які ніхто не скасовує, учитись теж треба.

Через швидке дорослішання – нібито ще дитина, але мислення як у дорослої людини!!!!

Через виїзди на турніри самого (за прохання моєї дитини з ним не їхати – «я сам все зможу»). А мені плакати хочеться, адже ти ще малий, щось забудеш, не так одягнеш, не так себе проявиш. Але дитина каже: «Мамо, я сам все зроблю!» – і справді це робить.

Через перегляд ігор через екран телефону чи телевізора, сварки з чоловіком, відкладання всіх важливих справ, навіть образи на клієнтів на роботі, що заважають дивитись вирішальну гру дитини!!!!!

За це ненавиджу футбол.....АЛЕ.....

Ці незабутні емоції перемог, сльози радості, шалені вигуки на трибунах, дружба дітей, їхні дурнуваті інколи вчинки і наші — батьків!!!

Я спостерігаю за дитиною, за її здобутками, за її розвитком, за вмінням поводитися на полі і за його межами... Я захоплююся його стриманістю і твердістю характеру, його впевненістю на полі під час ігор, його баченням гри, його володінням м'яча ...

Я живу футболом, адже цим живе моя дитина!!!!! І скільки буде у його бажання і хотіння продовжувати грати у футбол, рівно стільки і я буду любити футбол!!!!!!!