Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Двадцять історій, які ви могли прочитати на «Спорт на Районі» 2020 року

10:58 07.01.2021
4185

Видання Спорт на Районі працює в мережі 11 місяців.

Непростого, уже минулого 2020 року, журналісти видання підготували для читачів понад 2600 новин, понад 50 великих статей, а також 25 фотогалерей, у яких зафіксовані сотні спортивних миттєвостей.

За рік ми завоювали свою аудиторію – від 4 лютого (дата запуску сайту) до 31 грудня нас прочитало більше ніж 100 тисяч осіб, жителів усієї України. Більшість із них неодноразово поверталися на сайт.

Нашим пріоритетом уважаємо розповідати про досягнення й життєві історії спортсменів, активних краян. Тому пропонуємо пригадати найцікавіші статті 2020 року. Почнемо…

Навесні в Луцьку зуміли реалізувати важливий проєкт поліції та міста, у межах якого 16 жінок проходили курс із самооборони. Навчання передбачало 10 занять. Що цікаво, групу для занять набрали через пів години після оприлюднення результатів.

Більше про це в статті: Самооборона у Луцьку: як жінки вчаться захищати себе.


Подібний за темою матеріал Віти Шепель «Фітнес по-світязьки: чому щовечора світязянки поспішають до клубу» розповідав про те, як сільські жінки вплітають заняття спортом у вервечку щоденних справ, завдяки цьому стають здоровішими і… щасливішими.

«У житті я маю дві пристрасті – творчість і кінний спорт. Хоча я вже давно не вважаю верхову їзду захопленням. Для мене вона переросла статус звичайного хобі й буквально з перших днів стала повноцінною частиною життя, як, скажімо, навчання, спілкування з однолітками», – розповідала Спорт на Районі Катерина Бугера, студентка Острозької академії.

Про захоплення дівчини та її спортивних партнерів можна прочитати тут: Приборкання норовливої: як юна вершниця з Острога справляється зі «складними» кіньми.

Що коні – то любов, можна пересвідчившись, прочитавши наш матеріал «Учимо розуміти себе: у кінному клубі на Рівненщині займаються півторарічні діти». Це – історія кінно-спортивного клубу «Патріот», що в Козлині поблизу Рівного, його вихованців, тренерів і красивих коней-партнерів, кожен із яких має свій характер.



Значну увагу 2020 року ми присвятили місцевому спорту, зокрема футболу, бо ж хіба лінивий не ганяє м’яч не перервах чи замість уроків (т-с-с-с!), на пасовищі біля корів чи в позаробочий час. Навесні в інтерв’ю з Миколою Науменком, президентом ФК «Грем’яче», представником Острожчини в змаганнях Рівненської області, а вже восени зібрали історії гравців цього клубу в статті «Збірна світу в селі без стадіону: хто і як розвиває футбол на Острожчині».

Від поразок до омріяного успіху – таку історію про бубнівську футбольну команду, яка має вже п’ятирічний літопис, розповіла Ірина Ветлянчук.



«Бажання відкинути всі справи, посиденьки з друзями в барі напередодні, та у саму неділю. Бажання і тільки бажання. З часом прийде стабільність, можуть бути невдачі, але не потрібно зупинятись. Ставайте активними мешканцями сіл, займайтеся спортом, формуйте футбольні команди у власних селах, допомагайте їм розвиватися», – ділився своїм ентузіазмом Сергій Костюкевич.

Ще ми розповідали про дебют волинської команди у Чемпіонаті України серед аматорів: «Аматорський футбол не має контрактів», – тренер ФК «Вотранс» Олег Герасимюк.

Про «зворотний бік» місцевого спорту вдалося порозмовляти зі «спадковим» функціонером з Острожчини, який багато років опікується активістами Дмитром Білюком.

«Беручи участь у турнірах чи чемпіонатах, діти підвищують стресостійкість, шліфують майстерність, мають можливість знайомитися з «потрібними» людьми. Тренери й учителі можуть переймати досвід. Це все приносить свої плоди й допомагає розвиватися», – поділився Дмитро Білюк.

Більше про це та інше, за покликанням: «Наш пріоритет – здорові діти, здорова нація», – «спадковий» функціонер із Рівненщини Дмитро Білюк


Спорт на Районі цьогоріч вдавалося рвати шаблони, зокрема, розповівши про дівчат-футзалісток, яких не одразу підтримали батьки в їхньому виборі та яким хлопці казали, що дівчата не вміють грати. Про те, як, де і чому в Луцьку діє єдиний жіночий футзальний клуб «Легіон», читайте за покликанням: Дівчата (не)вміють грати у футбол: історії луцьких спортсменок.

А журналіст Юрій Конкевич для Спорт на Районі підсумував унікальний футбольний сезон 2019/20. Яким видався коронавірусний «спорт мільйонів» читайте тут: Футбол на карантині: 10 історій українського сезону 2020 року.


А ще 2020 року в нас було чимало мотиваційних історій про жителів Волині і Рівненщини.

Дев’ятикласник Шацької гімназії Денис Голядинець робить сальто, фантастичні стрибки в різних площинах та напрямах, обертання на 360 градусів та багато іншого. Хлопець займається трикінгом. Відповідь на питання, що ж це за спорт, знайдете тут: 15-річний шачанин виконує карколомні трюки і отримує від цього кайф.


Про те, яких жертв вимагає спорт, розповідав Василь ГілянчукМайстер спорту, член збірної команди України з поліатлону, офіцер десантно-штурмових військ, призер VII Всесвітніх ігор серед військовослужбовців, який прокидався на тренування о четвертій ранку.

«Потрібно показати приклад нашим чиновникам, політикам, що треба зважати на потреби такої категорії як ветерани, особи з інвалідністю. Бо доступність у нас тільки на словах, а в реальному житті хлопці, які отримували жахливі поранення не мають можливості приєднатися і жити в мирному суспільстві, оскільки вони дуже обмежені різними бар’єрами», ділився міркуваннями інший герой нашої публікації, лучанин Павло Ковальський.

Павло – ветеран російсько-української війни, який проміняв кулі на стріли.


«Футбол. Друзі. Відпочинок», – таким гаслом представляє себе Асоціація дворового футболу Волині. Про те, чим особливий цей вид спорту, розповідав голова АДФ 5х5 Микола Озюк: «Договірних матчів у нас нема», – керманич дворового футболу.

Про те луцьких моржів, які приходять до Стиру в будь-яку погоду, про вчення Порфирія Іванова та єднання з природою, ішлося в одному з перших карантинних матеріалів. Утім, він не втратив актуальності, бо ж сотня луцьких моржів щодня «на посту».

А ще ми розповідали про відомого рукоборця з Рівненщини Олега Жоха. Про повернення армреслера та відповідь на питання, чи стане він тренером, знайдете тут: Для мене спорт хобі, а не джерело заробітку – армреслер Олег Жох. Водночас пропонуємо прочитати про єдиного богатиря Рівного: «Вік – це лише цифра»: рятувальник із Рівного зробив стронгмен справою життя.


Про інші підсумки спортивного року тут:

Амбітний новачок, гучне повернення, шум навколо форварда: чим запам’ятався спорт Рівненщини 2020 року

Здобули міх нагород: підсумки спортивного року Рівненщини і Волині

Коментарі
Загрузка...
15 квітня
Вчора
13.04.2021
12.04.2021
11.04.2021
10.04.2021