З Луцька в Слуцьк: Юрій Тетеренко розповів про білоруський футбол

Коли весь європейський футбол пішов на вимушені канікули в зв’язку з поширенням коронавірусу, уболівальники спрямували свої погляди на Білорусь. І не даремно! У чемпіонаті Білорусі з’явився сенсаційний лідер – ФК «Слуцьк». За нього виступає двоє легіонерів зі Західної України – Сергій Чеботаєв із «Вереса» і ексволинянин Юрій Тетеренко.

Саме Юрій Тетеренко для «Спортарени» розповів про яскравий старт своєї нової команди в чемпіонаті, українських футболістів у Білорусі та загальні настрої.

– Ваша команда – лідер чемпіонату Білорусі. Як поставилися до цього в колективі? Зізнайтеся, не чекали?

– Спочатку ніхто не думає, на якому місці він буде – ми просто хотіли вдало почати чемпіонат. Перемоги на старті додають впевненості в наступних іграх. А те, що ми є лідерами, тільки додає більше впевненості нашій команді

– Приємно було обіграти мінське «Динамо» на його полі? Як складалася гра?

– Завжди приємно вигравати, а особливо в мінського «Динамо» – однієї з найсильніших команд Білорусі, та ще й на їхньому домашньому стадіоні. Матч складався для нас ідеально: спочатку «Динамо» взяло гру під контроль, але вдала контратака від нашої команда відразу принесла результат, і після голу гра відразу вирівнялась.

– Якими при виході на заміну були ваші особисті завдання від тренера Павлова – до слова, уродженця Житомирщини?

– Мені потрібно було більше зіграти на оборону, допомагати у центрі поля, не давати проходити через центр, адже наша команда вигравала вже 2:0

– У складі мінчан – напевно, знайомий вам по «Волині» Міха Горопевшек. Встигли перекинутися кількома словами?

– Так, звичайно, Міху я вже знав давно, ми разом грали за «Волинь». Побажав йому і Динамо удачі, адже у них дійсно хороша команда.

– Ви – минулорічний новачок ФК «Слуцьк» і чемпіонату Білорусі. Ваші враження від колективу і змагання, де ви опинилися?

– Я вже другий рік у Слуцьку і враження тільки позитивні. Хороший колектив і, думаю, саме від нього у нас хороший результат. Це ж саме можу сказати про наш тренерський штаб і персонал: всі працюють на благо команди.

– Як ваші друзі сприйняли ваш переїзд із Луцька в Слуцьк? Вітали чи «травили»?

– Всі друзі мене підтримували й бажали тільки успіху, знаючи, що в цей час не так просто знайти собі команду, а тим більше, у Вищій лізі. Час показав, що я не помилився…

– Коли виявилося, що чемпіонат Білорусі – єдиний в Європі, який продовжив проводитися, якими були ваші відчуття? Більше радості від правильного вибору чи більше занепокоєння щодо свого власного здоров’я?

– Коли вже всі почали припиняти чемпіонати, то й у нас, якщо чесно, вже всі сиділи на валізах і чекали, коли скажуть, що чемпіонат ставлять на паузу. Але в останній момент сказали, що чемпіонат у нас буде по розкладу. Звичайно, я хотів грати, адже стільки часу ми тренувались, проходили збори в Туреччині – і тут ми вже без футболу…

Були занепокоєння щодо вірусу, але мінімальні: всі хлопці у нас живуть на базі й ні з ким не контактують.

– А як стан із захворюванням на Covid-19 у Слуцьку й команді? Чи є ті, хто захворів? Який настрій загалом?

– Чесно кажучи, я мало слідкую за ситуацією з коронавірусом у Слуцьку. У нашій команді всі здорові, та й у місті немає такої паніки з вірусом, всі живуть повсякденним життям. Дехто ходить у масках, дехто – ні. Я навіть думаю, що більшість людей не ходять в них, вдягають тільки у магазинах.

– Уже пройшла певна дистанція, можна судити про чемпіонат. Ваші враження від білоруського футболу? Що з того, що ви знали раніше, підтвердилося, а що – здивувало?

– Білоруський чемпіонат цікавий тим, що тут будь-яка команда може зробити сенсацію. Тобто, аутсайдер – виграти в лідера, відповідно, фаворит – зазнати незапланованих втрат. У Білорусі кожна команда по-своєму хороша і зі всіма цікаво грати. Тут немає такого, що їдеш до команди, знаючи, що 100% ти забереш очки.

«Мотивації тут дуже багато, тим більше, в такій ситуації, як зараз. Всі слідкують за білоруським чемпіонатом, багато де його показують, тому це особливий стимул для молодого гравця – показати себе»

– Який із суперників – як команда, так і окремий гравець – найбільше вразив?

– Із команд, які найбільше сподобались, відзначу, напевно, Шахтар (Солігорськ). Насправді у Юрія Вернидуба дуже сильна команда – як індивідуально, так і командно. Навіть не можу виділити когось там окремо, так як вони сильні саме командною грою. Навіть не дивлячись на свій не дуже вдалий старт, в останніх іграх вони показують класний футбол. У Динамо-Бресті сподобалися Мілевський і Кисляк.

Мілевський здорово ставить корпус, приймає будь-які м‘ячі і, звичайно, на дуже високому рівні його бачення поля плюс проникаючі передачі, які тяжко прочитати захисникам.

– Як ведеться робота в Слуцьку? Чи є незвичні речі в тренуваннях, навантаженнях, мотивації?

– Я думаю, для кожного футболіста у новому клубі завжди є щось незвичне: нові вправи, інший підхід до тренувань, інші методики, навантаження і так далі. Кожен тренер по-своєму бачить футбол і тренувальний процес, тому й у кожного можна брати щось хороше!

– На яких позиціях вас використовують?

– Я граю в центрі півзахисту. Основна вимога – це ведення гри, але це не означає працювати тільки на атаку, також багато що залежить від перехоплень і відбирань у центрі поля. Думаю, в сучасному футболі цінуються гравці, які не тільки грають на атаку, а й уміють добре грати на оборону.

«В принципі, я можу зіграти і в захисті – як справа, так і в центрі, якщо треба буде. Це залежатиме від бачення тренера та потреби команди».

– В Білорусі, і конкретно в вашій команді, багато земляків. З ким були знайомі, кого вперше побачили, як спілкування проходить?

– Зараз у команді зі мною один українець – Сергій Чеботаєв із «Вереса». Раніше я не був з ним знайомий, але зараз нормально подружились. Добре, коли в команді є земляки! В тому році зі мною в Слуцьку був мій друг Артем Дудік – ми разом грали з ним у Волині. Привіт йому!

– Наші країни – сусідні, ми багато що одне про одного знаємо, але живемо все ж кожен по своєму куточку. Яка різниця, на вашу думку, між білорусами та українцями в футболі та побуті?

– Чесно кажучи, між білорусами і українцями різниці взагалі не бачу. Тут такі ж привітні та спокійні люди, як і в нас.

– Вам відомо, якої слави зазнав ФК «Слуцьк» за кордоном і чому саме?

– Все почалось з того, що іноземці почали дивитись білоруський чемпіонат і побачили в назві нашого клубу схожість зі словом «slut». Думаю, перекладати не потрібно:) І з цього почався такий «хайп», плюс, ми почали робити сенсацію в чемпіонаті і всім це подобалось. Особливо – австралійцям, які почали за нас класно вболівати:)

– Групи в соцмережах, присвячені ФК Слуцьк, збирають справді тисячі лайків і каменів. Але все ж, ваш клуб – каліф на годину чи серйозна загроза місцевим грандам? Які, власне, завдання поставлені перед командою?

Наше завдання – показувати хорошу гру, радувати своїх вболівальників, показувати, що в Білорусі дійсно цікавий чемпіонат, який вартий уваги.

Читайте також: Наші за кордоном: білоруські команди, за які грають волиняни, перемогли

– Правда, що спонсори команди – цукровиробники? Не лякає, що кілька місяців тому багатьох із цієї галузі притягували на допити в спецслужбах РБ?

– Так, це правда, команду спонсорує цукрозавод і завжди спонсорував. Звичайно, спочатку було занепокоєння щодо цієї справи, і ходили чутки, що команда може припинити існування. Але в клубі нас запевнили, що все буде добре і ніхто від нас не відмовився. Будемо надіятись, що все так і буде, як нам обіцяють.

– Коли вам випаде нагода поїхати додому на відпочинок, який сувенір із Білорусі повезете?

– Всі просять привезти щось з молочних продуктів – кому сирків, кому згущівки. З порожніми руками ніколи не приїжджаю.

Читайте також:

Що коїться у Білорусії з футболом під час пандемії. Блог Юрія Конкевича

Артур Валерко