Жадаємо перемог і трофеїв: історія ФК «Коливань», п’ятої команди Чемпіонату Рівненщини-2021

26 Листопада 2021, 10:16
Жадаємо перемог і трофеїв: історія ФК «Коливань», п’ятої команди Чемпіонату Рівненщини-2021 3006
Жадаємо перемог і трофеїв: історія ФК «Коливань», п’ятої команди Чемпіонату Рівненщини-2021

У непростому сезоні 2021 року трійка лідерів Чемпіонату Рівненської області серед команд першої ліги вималювалася завчасно, залишивши відкритим питання, хто ж виборе головний трофей. А от боротьба за четверте–п’яте місця точилася до останнього туру.

З великою імовірністю на це почесне місце претендував  ФК «Коливань» із Клеваня, який в останньому турі звів у «суху» нічию гру з чемпіоном області сарненським «Маяком». Однак «Ізотоп-РАЕС» (Вараш), який здобув у сезоні, зокрема й у матчі фінального туру, технічні перемоги, таки випередив коливанців на одне очко та став четвертим.

Треба відзначити, що «Коливань» – один із тих колективів, хто в поточному сезоні зіграв усі матчі. У багатьох інших команд із різних причин були технічні результати. А ще цікаво, що на території Клеванської громади «вживається» два футбольних клуби – «ОДЕК», який також бере участь у Чемпіонаті ААФУ, та «Коливань». Спорт на Районі вирішив більше дізнатися про клеванський колектив. Про команду, її історію, успіхи та плани розповів Роман Левчук, тренер і представник «Коливані».

– Романе, розкажіть, як давно існує ФК «Коливань», які найголовніші досягнення команди?

– «Коливань» – команда з історією. Почну з того, що 2010 року клуб фактично припинив своє існування, оскільки в команди відбувся суттєвий спад у розвитку та фінансуванні.

Але 2014 року, оцінюючи перспективу молоді нашого селища, я з моїм рідним братом Андрієм та помічником тренера Сергієм Продайко вирішили відродити футбольну команду, провівши певну зміну поколінь (середній вік команди тоді був близьким до 19 років), та заявитися до другої ліги Рівненського району, звідки розпочати свій новий етап існування. Перший сезон пройшов дуже не помітно, оскільки цю лігу ми виграли дуже легко.

Наступного року у вищій лізі Рівненського району наш колектив дав гідну конкуренцію ФК «Славія» (Велика Омеляна), який тоді мав команду рівня першої ліги Рівненської області. «Коливань» посіла друге місце,  поступившись лідерові у два залікові пункти.

Черговим етапом в історії команди стала друга ліга Рівненської області, яка тоді мала хорошу конкуренцію серед потужних команд, таких як: «Рафалівка», «Калина» (Бугрин), «Водник» (Рівне), «Колос» (Кричильськ) та ін.

За підсумками гри в першому колі команду спіткала низка невдач, після чого тренер вирішив залишити «Коливань» і гравці довірили мені стати «граючим тренером». Попри свій юний вік (тоді 24 роки) я погодився. Як результат, у другому колі команда здобула 7 перемог поспіль, одну нічию та лише раз поступилися в завершальній грі змагань. Цей рік дав змогу зрозуміти, що наш колектив може конкурувати з командами обласного рівня та дозволив повірити, що ми зможемо досягнути більшого. 

У наступному сезоні «Коливань» під моїм керівництвом посіла друге місце чемпіонату серед друголігових команд і виборола право зіграти в перехідних матчах за право підвищення у класі. Суперником став ФК «Садове» (2021 року клуб повернув історичну назву «Сокіл», під якою брав участь у цьогорічному розіграші. – ред.), який тоді посів передостаннє місце місцевого «елітного» дивізіону. Домашня перемога 2:0 та виїзна нічия 2:2 дозволили нам підвищитися у класі та наступного сезону розпочати боротьбу в Першій лізі Рівненщини з футболу. 

Оцінюючи значно вищий рівень змагань, ми розпочали пошуки інвесторів, які б допомогли ФК «Коливань» стати конкурентоспроможними та змогли б привезти домашній стадіон нашого селища до належного рівня. 

Аби допомогти втілити наші плани, спортивний журналіст і автор програми «Час футболу» Олексій Кривошеєв (до речі, уродженець Клеваня) запросив мене з братом Андрієм розповісти про команду на місцевому телеканалі «Рівне 1».

Після того, як сюжет вийшов у ефір, до нас звернувся місцевий підприємець Юрій Фалко, керівник будівельної компанії «Фіалка», та запропонував свою допомогу в розбудові нашого футбольного клубу, а ми зі свого боку надали йому статус «президента футбольного клубу».

Спільними зусиллями та зусиллями керівництва Клеванської громади в нашому селищі розпочали реконструювати стадіон (установили автоматичний полив, замінили трав'яне покриття та облаштували роздягальні).

Для професійного росту запросили  відомого на Рівненщині тренера Олександра Григоровича. Як результат першого сезону участі в Першій лізі  Рівненщини, ми посіли 11 місце з 12 команд, проте зуміли дійти до півфіналу Кубку Рівненської області з футболу, вибивши з розіграшу «Маяк» (Сарни), «Полісся» (Рокитне) та ін. А от суперник у півфіналі – оржівський «ОДЕК» – виявився не по зубах. Урешті, саме «деревообробники» забрали кубок до власної колекції.

Наступного сезону команда знову змінила  тренера, її очолив Віталій Андрощук, який до цього працював лише з дитячо-юнацькими командами, проте перемагав у чемпіонаті України та здобував високі нагороди. Новий тренер приніс у «Коливань» якісні зміни, насамперед у побудові гри. Після першого кола змагань команда була близька до трійки лідерів, проте друге коло стало значно непередбачуванішим, отож, лише шосте місце серед дванадцяти колективів.

У міжсезоння наш наставник отримав пропозицію стати генеральним директором рівненського «Вереса», яку він прийняв. Колектив знову розпочав пошуки нового наставника… 

Я тоді отримав травму спини, тож не міг «працювати» на клуб як гравець. Отож, маючи тренерську практику, повернувся до цієї роботи.

Сезон 2020 року був під загрозою через пандемію коронавірусу, та РОАФ спільно з представниками команд ухвалили рішення грати. Сезон став для «Коливані» доволі яскравим. Команда демонструвала цікавий і результативний футбол, який подобався глядачам і нашим уболівальникам. Доля медалей мала розв'язку в завершальних матчах чемпіонату. Як підсумок ми змогли вибороти історичну бронзу.

– Першість Рівненської області серед команд найвищого дивізіону передбачає обов’язкову участь у юнацькому чемпіонаті колективу U-17. Як у «Коливані» з юнацьким і молодіжним футболом?

– Юнацький колектив – це дітки переважно з Клеваня, також є хлопці з Грабова та Жобрина (це села, що поряд). Багаторічну працю розвитку саме юнацького футболу (проводить роботу з чотирма віковими групами) виконує 67-річний тренер Микола Скляр. Він виховав не одне покоління гравців, які захищали та захищають кольори нашого клубу.

Наразі в дорослій команді є гравці, які раніше виступали за юнаків – Микола Надьоха, Олександр Галайко, Назар Сищук (усі з  Клеваня).

Найстаршим гравцем команди є голкіпер Олексій Слюсар (1982 р.н.), який тривалий час упевнено захищає наші кольори.

Наймолодший футболіст нашого колективу – Антон Тарасюк (2004 р.н.). Також є три гравці 2003 р.н. Це: Сергій Гвоздь, Антон Мазурець та Андрій Сич (Оржів, Зоря, Зоря). Усі грають в  основному складі, що робить нашу команду, напевно, наймолодшою у чемпіонаті Рівненщини з футболу.

Також у складі нашої команди є два гравці – члени команди збірної Національної поліції України з футболу. Це Микола Крищук (півзахисник, вихованець академії луганської «Зорі») та Едуард Примоченко (нападник). До речі, Едуард став найкращим бомбардиром чемпіонату Рівненської області з футболу поточного сезону.

– Поточний чемпіонат для багатьох колективів був складним через фінансові проблеми. Розкажіть, за які гроші живе ваша команда?

– Команда існує завдяки фінансовій підтримці Клеванської об'єднаної територіальної громади та власних коштів президента клубу Юрія Фалка.

– На обласних змаганнях Клеванська громада має двох представників – «Коливань» і «ОДЕК». Чи немає між командами конкуренції поза межами поля?

– Навпаки, ми завжди рано йдемо один одному на зустріч. Ще під час виступів у районних змаганнях саме від нашого колективу у склад оржівського ОДЕКа пішов відомий на Рівненщині футболіст Павло Таргоній, який також захищав кольори рівненського «Вереса». Натомість наш сусід делегував до коливанців в оренду низку футболістів, які досить яскраво продовжували та продовжують свою кар'єру (Максим Бицюк – воротар, Сергій Гвоздь – півзахисник, Антон Мазурець – захисник).

Упевнено можу сказати, що між представниками, керівництвом та гравцями досить дружній зв'язок.

– Ви маєте чималий досвід як спортивний функціонер. Останнім часом в обласних змаганнях команд меншає. Що, на вашу думку, треба було б змінити в організації змагань, аби в чемпіонаті більшало команд?

– Складно відповісти одним чи двома реченнями. Думаю, це вже системна проблема. Аби брати участь у змаганнях, команди мають дуже великі затрати. Це і суддівство, яке повинна оплачувати команда-господар – близько 4000 гривень за гру, і чималі транспортні витрати, організація команди юнаків. Усе це не малі кошти, а зацікавлених людей, які хотіли б розвивати аматорський юнацький та дорослий футбол, практично не залишилося.

Також питання до логістики. Не найкраще впливає пізній час початку матчів (дорослі зазвичай розпочинають о 16:00 год). Тобто одній грі футболісти повинні присвятити весь день.

Часто переносять матчі команд, які беруть участь у змаганнях іншого рангу. Немає ініціатив від обласної асоціації футболу, щоби поліпшити функціювання клубів. Також не належні штрафні санкції, які дозволяють командам не їхати на виїзні матчі та не забезпечувати проведення юнацьких ігор.

Відзначу, що наявність в інших команд технічних перемог/поразок не дозволила нашим юнакам вибороти 3-тє місце чемпіонату, оскільки двічі березнівський «Случ» не зустрічався з оржівським «ОДЕКом». Як результат, різниця між юнаками «ОДЕКа» та «Коливані» лише 1 заліковий пункт.

– Поділіться, які плани в «Коливані» на майбутній сезон 2022 року? 

– Плани не змінні – продовжувати рухатися вперед, докладаючи максимальних зусиль, вірити у те, що в команди все буде гаразд, як у фінансуванні, так і в турнірному становищі. Ми жадаємо перемог і трофеїв.

У перспективі наш клуб дуже прагне спробувати свої сили в аматорському чемпіонаті України. Також хочемо відкрити в нашому селищі дитячо-юнацьку спортивну школу (ДЮСШ), оскільки в молоді дуже великий потенціал, і розвивати футбол більш професійно, побудувавши міцну вертикаль.

– Дякую за розмову та бажаю втілення всіх ваших планів і мрій!

 

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024