«Знайшов сили, щоб відштовхнутися і винирнути», – учасник «Ігор Нескорених» Іван Лепеха

19 Липня 2020, 09:25

2314

Іван Лепеха з Рівного ніколи не був спортсменом, але був патріотом своєї країни. Однак війна й контузія багато змінили в світогляді Івана.

Військовий із Рівного пройшов відбір на «Ігри Нескорених-2020», які перенесли через пандемію коронавірусу. У вимушену спортивну перерву сайт «Invictus Games: Team Ukraine» розповідає про кожного з учасників «нескореної» української команди. Наразі – про Івана Лепеху, ветерана з Рівного.

29-річний Іван Лепеха був активістом Майдану. Від січня 2014 року, будучи студентом, постійно приходив на барикади.

«18 лютого я вважаю своїм другим Днем народження. Коли був штурм Майдану (в ніч з 18-го на 19-те), я отримав контузію, розрив барабанних перетинок, множинні осколкові поранення обличчя, рук, ніг. Спочатку лікувався вдома, але мені ставало все гірше, мама бачила, що я втрачаю слух. І через тиждень я потрапив до лікарні. У квітні мені зробили операцію – зшили барабанну перетинку – я потихеньку «зализував рани», – згадує Іван Лепеха.

Коли трапилася анексія Криму й почалися серйозні сутички на Сході України, Іван ще не замислювався про те, щоб стати військовим. Одного разу влітку, будучи в Києві, Іван Лепеха почув, що знайомі збираються на схід. Хлопець навіть не повертався до гуртожитку – усе, що мав із речей і документів у рюкзаку, узяв зі собою і за декілька годин виїхав.

«Приїхали на базу батальйону «Айдар». Це був липень 2014-го. А далі – служба. Дуже пощастило, що хлопці-афганці з Майдану вчили нас, бо я лише в комп’ютерних іграх бачив автомат і стріляв», – розповідає ветеран із Рівного.

Читайте також: «Нескорений» Іван Лепеха: від військового до спортсмена

Іван Лепеха (крайній праворуч) із побратимами

Уже 12 серпня новобранці вирушили на своє перше завдання – в сторону Луганська. Тоді українські військові зайняли Лутугине, Георгієвку, була деблокада Луганського аеропорту. Лепеха потрапив у район Хрящуватого та Новосвітлівки, де пройшов перше пекельне хрещення.

«Той, хто пише сценарій мого життя, має паскудне почуття гумору. Під час першої бойової операції на Сході мене мало не пристрелив снайпер, коли ми боронили 29-й блокпост, саме у мій День народження, – також. Ми постійно були на передовій, багато разів прилітали снаряди, та мені завжди щастило – я залишався цілим», – додає Іван Лепеха.

Переміщаючи техніку до Старобільська, напередодні ротації, військовий отримав травму хребта. «Я хотів устати, але зрозумів, що не можу. Спочатку не усвідомлював, що робиться», – згадує Іван.

Далі в історії нинішнього «нескореного» рівнянина були лікарні, реабілітації. Важкий фізичний стан доповнювала моральна зневіра. Ветерана, попри все, підтримувала дружина Ірина.

«У мене був такий стан, що хотілося послати весь світ к чортам. Потім мене поставили на ноги, але стан не покращився. Я уявляв своє життя по-іншому. Війна мене наздогнала вже на мирній території. Ти дивишся на байдужість, лицемірство, і доволі складно впоратися з емоціями. Так я почав заглядати в чарку – ввечері сідав вдома на кухні і пив, щоб хоч якось відключитися. Я опустився на дно, але знайшов сили, щоб відштовхнутися і винирнути. Знайшов сили, щоб зненавидіти себе. І я перестав вживати алкоголь взагалі», – стверджує «нескорений» Іван Лепеха.

Ветеран зі сім'єю, яка додає сили

Спостерігаючи за «Іграми Нескорених», Іван Лепеха вирішив і собі спробувати. Каже, що підтримували й стимулювали досягати більшого дружина та син. «Беручі участь в «Іграх Нескорених», я хочу мотивувати сина у майбутньому, показати, що я не опустив руки, пішов далі, що він має так само ніколи не здаватися», – пояснює Іван.

Ще ветеран із Рівного наголошує, що «Ігри Нескорених» – це велика відповідальність і перед собою, і перед побратимами, і перед Україною. «Моя мета – доплисти до фінішу, показати гарний результат. Але медаль – це не головне, повірте», – резюмує Іван Лепеха.