З прицілом на локальний спорт

Галина Максимчук

Автор(ка)

01 Січня 2026, 13:26

БЛОГ 1421

З прицілом на локальний спорт

Добіг завершення календарний 2025 рік. Уже минулого року українці взяли участь у низці топ-турнірів – етапах Кубка світу з біатлону та чемпіонат світу; чемпіонатах Європи та світу з фігурного катання, легкої атлетики в приміщенні; збірна України вперше з 2017 року зіграла у дивізіоні ІА ЧС з хокею. Відбулися Євро з дзюдо, боротьби та спортивної гімнастики; Україна дебютувала у Лізі націй з волейболу, молодіжна збірна з футболу виступила на Євро. Пройшов ЧС з водних видів спорту в Сингапурі; у Токіо пройшли Літні Дефлімпійські ігри, де Україна захистила титул переможця медального заліку. Спорт на Районі не оминав більшості цих змагань, та все ж приціл був на локальний спорт.

Підбиваючи підсумки року, хочу сказати, що за минулий рік наше спортивне видання охопило понад 190 тисяч користувачів. І це дуже стабільне ядро аудиторії. Дякуємо!

Аналізуючи найуспішніші публікації року, можемо побачити чіткі тренди того, що найбільше цікавить нашу аудиторію.

Найрейтинговіші матеріали

Більше 77 тисяч переглядів – це результат матеріалу про 70-річного професора з Кіровоградщини, який виборов нагороду на Суперкубку Іспанії з дзюдо. Ця історія випередила другу за популярністю публікацію майже в 9 разів!

Цікавила нашу аудиторію благодійна акція «2600 км пішки» через Волинь і Рівненщину на підтримку реабілітації ветеранів. Власне, про спортивну реабілітацію ветеранів війни ми писали набагато більше, зокрема розповідаючи про ампфутбольні ФК «Хрестоносці» (Луцьк) та ФК «Верес Мрія» (Рівне). У трійці найпопулярніших матеріалів на Спорт на Районі – повідомлення про те, що побралися українські легкоатлети Юлія Левченко та Юрій Кіщенко.

А ще серед найрейтинговіших публікацій про рукоборця з Острожчини Олега Жоха та боксерку з Ковеля Тетяну Коб. Бо пишатися своїми – найприємніше!

Спортивні втрати

Доводилося нам переживати й важкі спортивні втрати. Зокрема, читачі перейнялися історією про те, що відлетів у небо 12-річний футзаліст із Луцька, за життя якого два місяці боролися лікарі, сумували від повідомлення, що відійшов у вічність Сергій Милян, суддя, організатор і футбольний функціонер зі Здолбунова. Світла пам’ять!

Були зачитаними й менш трагічні повідомлення, наприклад про те, що ужгородський «Минай» може зникнути з футбольної карти України чи що 22-річна художня гімнастка зі Львівщини оголосила про завершення кар'єри…

Футбол у будь-якому форматі

2025 року ми вкотре побачили, що футбол – це гра мільйонів! І знову ж, наші читачі читають новини з локальним фокусом, як-от, на старті 2025 р. про те, що футболіста з Ковеля назвали найкращим гравцем польської Екстракласи у 2024 році або що уродженець Рівненщини очолить збірні України.

Серед найрейтинговіших новин опинилося й кілька публікацій про розіграш Кубку Волині з футболу-2025. Пильно стежили краяни й за успіхами своїх у професійних клубах, наприклад, на горі рейтингів повідомлення про Валентина Рубчинського, уродженця Луцька, який у складі київського «Динамо» став чемпіоном України серед команд УПЛ і те, що уродженець Любешева Тарас Михалик приєднався до тренерського штабу «Колоса» Звісно, це лише вершина айсберга – новини-тисячники, насправді подібних публікацій у десятки разів більше! І це втішно.

До речі, раніше розповідала, як Кубок України-2025 допоміг аматорам заявити про себе.

Трішки експертності

Упродовж жовтня – листопада мені поталанило бути учасницею (фактично стипендіаткою) від програми «Майстерність спортивної комунікації в цифрову епоху» від Університету Арістотеля та DCN Global. Шість модулів із лекціями, практичними кейсами та домашніми завданнями. Познайомилася з колегами зі всього світу. Вкотре нагадала (якщо не шокувала), що в Україні війна, але ми працюємо, змагаємося і перемагаємо. На дещо подивилася по-новому. Сподіваюся, це буде втілено у нові проєкти.

Наприкінці 2025 я вкотре була запрошена для участі в засіданні комісії з визначення «Героїв спортивного року Рівненщини-2025». Щонайменше, чим пишаюся, – те, що не просто знаю всіх спортсменів, хто претендував на це почесне звання, а й відстежувала та описувала їхні успіхи. А ще мені було кого додати «у бюлетені», бо крутих спортсменів у нас – безліч!

Замість висновків – констатація: читачі хочуть не просто результати змагань, а історії людей. Емоції перемагають статистику, а локальні герої цікавіші за світові зірки. Над цим і працюватимемо!