Спорт працює … Мінісекрет редакції

10 квітня відзначають День роботи з дому. Дистанційна праця відкрила перед багатьма працівниками й роботодавцями широкі можливості, дозволила поєднувати проєкти, догляд за дітьми, часозатратні хобі тощо.

Редакція Rayon.in.ua сьогодні може святкувати майже повним складом, адже більшість журналістів і редакторів працюють віддалено, а «на Районі» збирається вряди-годи для навчань і т.п. І якщо є певними сайтами ще можна допустити дистанційну роботу (як-от, Район.Закордон), то зі Спорт на Районі це важко, адже або ти в курсі змагань і їхніх результатів, або ні і виловлюєш інформацію по крупинках. Якщо друге, то ризикуєш пропустити певні досягнення, адже, як не прикро, робота пресслужб певних закладів і організацій здебільшого спрямована тільки на своїх.

Читайте тут: Спорт (не) об’єднує 

Що з цим робити? Банально – опрацьовувати протоколи змагань. Багато, нудно, але цілком за принципом повноти інформації. До того ж це дуже цікаво! Принаймні, мені, бо в протоколах можна побачити й особисті рекорди, і своєрідний прогрес атлетів (якщо мовиться про індивідуальні види спорту).

Щодо командних ігрових видів спорту, виручають трансляції. Хоча фізично охопити все не можна.

Як це працює на досвіді (от вам і мінісекрет). Наприклад, я пропрацювала на Спорт на Районі дві літні Олімпіади. Точніше, я прожила їх у моніторі ноутбука. Перша – у Токіо, тож моя робоча зміна починалася десь о 4 ранку за Києвом. Зате допоки мої колеги починали працювати, я встигала зробити від 10 до 20 новин і потихеньку «згорталася». Паризька Олімпіада була за трохи іншим графіком. Але, наприклад, боротьба чи фехтування могли тривати впродовж дня – виступи, почавшись о 10:00 могли завершуватися медальними фіналами о 22:00, а Хижняк боксував ще пізніше.

До речі, моя старша донька до сьогодні, тобто п’ять років від тої Олімпіади, згадує, як прокинулася вночі, бо я з іншої кімнати кричала в монітор «греби, греби!». Я сміюся, але й пам’ятаю – то був медальний заплив Михайла Романчука.

Читайте також: Олімпіада, що лишила по собі гіркий присмак

Крім того, з досвіду скажу, що ще жоден тренер чи функціонер не відмовив час від часу ділитися інформацією про своїх. Це теж класно! Це теж об'єднавчо!

Звісно, не все, що пише Спорт на Районі, то суха інформація з протоколів. По-перше, у нас розгалужена родина журналістів, у якій кожен «маленький Район» може дати живий репортаж із найяскравішої спортивної події краю. По-друге, на топові події і я вириваюся, навіть якщо це доїзд за десятки кілометрів.

Найяскравішим, певно, живим репортажем був золотий тріумф «Вереса» у Першій лізі України. Тоді у червні 2021 року Рівненський «Верес» обіграв «Авангард» і за тур до завершення змагань став чемпіоном Першої ліги. На честь цього на майдані Незалежності в Рівному відбулося «Свято «Вереса» з трансляцією матчу на великому екрані (до речі, головне фото цього блогу з того заходу – один товариш, футболіст-аматор, зафоткав екран, коли мене вихопила камера транслятора). Тоді ж були тріумфально вручені золоті медалі. Емоції, коли ти поділяєш радість із сотнями й тисячами таких же фанів, не передати!

Читайте тут: «Верес» отримав золоті медалі Першої ліги

Так тому й бути. Мінісекрет №2. Того дня на «Святі «Вереса» я працювала зайцем. Уже не згадаю, чого не мала акредитації (найімовірніше, її просто не оголошували). Але так хотілося вловити найбільше, найексклюзивніше, що я перелізла під парапетом повз охоронця! Посвідчення журналіста під прозорим чохлом урятувало – мене звідти не вивели, хоч могли. Тим і тішуся донині.

До речі, коли наші рівненські олімпійці повернулися з Токіо і була масштабна жива зустріч з фанами, я теж тоді їздила. І наштампувала матеріалів. І навіть нафокалася зі спортсменами, хоч роблю таке вкрай рідко.

З плавцем Михайлом Романчуком

З легкоатлеткою Мариною Бех-Романчук

Зі стрільцем Олегом Омельчуком

Почитати можна тут:

• Учителі не будили, коли спав на уроках, – олімпієць Михайло Романчук про дитинство, хобі й медалі
• Якщо я чогось хочу, мене важко спинити, – рівненський олімпієць Олег Омельчук
• Боявся глибини, міг «нагуляти» 10 кілометрів. Невідомі факти про плавця Михайла Романчука

І (замість висновків) хочу нагадати вам про те, що наша редакція запустила читацьку підтримку «Друзі Району». Наразі нас підтримало сто шанувальників, які зробили як разові внески, так і оформили щомісячні підписки. 

Читацька підписка «Друзі Району» передбачає п’ять рівнів підтримки, щоб кожен читач міг долучитися у зручний для себе спосіб:

• «Друзі Району» — 75 грн — Підтримую Район, бо люблю!
• «Фундатори Району» — 150 грн — Підтримую Район, бо люблю, але можу більше!
• «Дракони Району» — 500 грн — Підтримую Район, бо люблю і творю разом із вами!
• «Серце Району» — власна сума — Підтримую Район, бо це моя любов!
• «Подарунок Району з любов'ю» — будь-який одноразовий внесок — Підтримую Район, бо хочу зробити щось хороше!

Якщо ви тут, і читаєте це, значить ви – наш друг. І щоб ми могли й далі працювати, а ваша стрічка складалася не тільки з рерайтів, із якими (судячи з останніх тенденцій) скоро завиграшки справлятиметься ШІ, долучайтеся до спільноти «Друзів Району», фундуйте на роботу журналістів, будьте членом спільноти, яка творить якісні медіа.