Спорт (не) об’єднує
-
-
>
-
>
-
>
БЛОГ
3073
«Спорт об’єднує» – такими гаслами рясніють промови на різних заходах, а також публікації журналістів. Лише ґуґл на запит за таким сполученням слів видає більше десяти повних сторінок результатів. Спорт об’єднує через спільні цілі й однакові емоції, командну роботу і взаємозалежність у командних видах спорту, можливість міжкультурного діалогу, – це вже підказує мені ШІ.
Але спорт об’єднує не всіх! Може, до певної міри навіть (не) об’єднує.
Причиною написати цей блог стали всеукраїнські змагання (Чемпіонат України з легкої атлетики зі спортивної ходьби на 35 км серед дорослих та молоді, Командний чемпіонат України зі спортивної ходьби серед ДЮСШ і СДЮШОР, Всеукраїнські змагання «Кубок «Вечірній Івано-Франківськ»), а точніше те, кого зі спортсменів-переможців назвали медійні шпальти.
Отож, у нас «дано» 12 учасників, які представляли Волинську область. П’ятеро спортсменів-волинян вибороли нагороди, це Іван Банзерук, Валерія Шоломіцька, Христина Понікарчик, Едуард Муравський і Вікторія Фальчик. І – та-дам! – у публікаціях на розмаїтих ресурсах зафігуровало лише двоє атлетів!
Річ у тім, що на сторінці Волинської обласної школи вищої спортивної майстерності опублікували інформацію про двох переможців, вихованців закладу Івана Банзерука та Валерію Шоломіцьку. Про інших – анічичирк!
І це наче й логічно: Фальчик представляє Любешівську ДЮСШ, Понікарчик і Муравський – Східний ЦОП. Але у названій публікації ВОШВСМ позначає офіційну сторінку Департаменту культури, молоді та спорту Волинської ОДА, себто троє інших краян-призерів потенційно будуть непоміченими посадовими особами, а значить імовірно десь не отримають грамоту чи премію… Звісно, ніхто не забороняє Східному ЦОП чи Любешівській ДЮСШ оформити свій допис і позначати кого завгодно! Але, будьмо чесними, не в усіх спортшкіл і т.п. є навіть свої сторінки в соцмережах, не те що комунікаційники, які це все опишуть.
А те, що ЗМІ підхопили публікацію з одного джерела, не заглянувши у протоколи змагань, теж кепсько, бо знову ж «проігноровані» спортсмени недоотримають уваги, а потенційно і спонсорської допомоги! Медійність атлета грає йому на руку, як не крути, особливо, якщо доводиться звертатися до бізнесів чи брендів за певною підтримкою. «Хто тебе знає?» – м’яка така відповідь, будь ти сто разів чемпіоном, про якого ніхто не пише…
Ви можете сказати, що одна публікація – це не показник. Але насправді такі речі не рідкість. Якщо в місті М. і місті Н. однієї області є два осередки скажемо боротьби, то з велииикою ймовірністю обласна федерація дасть неповні результати, наголосивши на успіхах ближчого до себе осередку. А коли йдеться про приватні клуби/заняття, які так чи так представляють край, але не входять до обласних федерацій, то про їхні успіхи можна знайти тільки на приватних сторінках…
Я знаю це не тільки зі спостережень. На зорі роботи «попадалася» теж. Тепер опрацьовую результати довше, але стараюся перевірити всі протоколи – більшість із них таки є у вільному доступі.
І на сам кінець ще скажу про один роз’єднувальний аспект. Ви в курсі, що в Україні області та різні спортивні товариства досі «міряються» досягненнями? На офіційному рівні, адже кожного року підбивають підсумки та укладають відповідні рейтинги. Відтак у нас досі є поняття «спортивна прописка» і спортсмени, які на змагальній арені представляють дві області – навіть якщо йдеться про Олімпійські ігри! А мали б Україну без різних «але» та «і»….
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
