Школа vs здоровий спосіб життя

Галина Максимчук

Автор(ка)

20 Червня 2024, 16:02

613

Школа vs здоровий спосіб життя

Коли я вчилася в університеті, викладач фізкультури нам, дівчатам, які часто-густо намагалися просачкувати заняття, говорив: «Займайтеся, бо одного дня будете платити гроші за те, щоб вас підпихали порухатися». Десять років тому, коли ніде нічого не стріляло і не тягнуло, це було смішно.

Але минув час і я справді плачу гроші за те, щоб мене мотивували рухатися. За півтора року з підтримкою тренера я змогла схуднути на 30 кілограмів і частково змінити спосіб життя. Тепер мені не становить проблеми пройти 10–15 кілометрів. І, що дивно та водночас головне, я почала займатися спортом. Вправи з вагою власного тіла стали для мене щоденним релаксом.

До чого тут школа? Річ у тім, що тепер уважніше придивляюся до дочки-підлітки і її ровесників. І дітей насправді не можна витягнути надвір. Вони мало гуляють, вони рідко гасають за м’ячем на вулиці чи стадіоні. Вони часто бувають на дитячих майданчиках, та здебільшого сидять сидьма – з телефонами. А шкільні уроки фізкультури сприймають як каторгу.

Власне, іноді у мене складається враження, що вся шкільна фізкультура – це набір присідання / біг по колу / відтискання / футбол (дівчатка не грають, до речі). Звісно, що такий набір фізичних вправ мало кого може зацікавити. Отож, у мене виникає питання, чому шкільна фізкультура побудована так, щоб відохотити дітей від руху?

Звісно, є різні педагоги і різні підходи. Знаю одну круту вчительку фізкультури, до якої діти на заняття біжать навипередки. Бо вона вкладається в ті уроки, насамперед фінансово та організаційно. Але по своїй дитині, та навіть із власних шкільних спогадів висновкую, що фізкультура – це здебільшого той предмет, який відбувають. А мало б бути навпаки, бо ж саме цей урок почасти закладає основи здорового та активного способу життя.

Одна радість у нинішній школі – відсутність нормативів у тому вигляді, у якому я їх пам’ятаю (скількись разів присісти, скількись метрів стрибнути, за скількись секунд пробігти). А до кожного показника – шкала балів, на які оцінюють учня. Зараз нормативи є, але завдяки ним учитель лише фіксує прогрес учня на початку, у середині та наприкінці року. Та про який прогрес мовиться, якщо весь рух за день – до школи і від школи (і то не в усіх, бо батьки відвозять машинами)?

З огляду на власний досвід мені хотілося б, щоб сучасна школа по-новому підходила до освіти учнів, зокрема в розвитку фізичної культури. Чому в не запровадити бінарні уроки, час від часу поєднуючи, наприклад, біологію та фізкультуру. На таких заняттях дітям можна розповідати, як функціює людський організм, як відбувається обмін речовин (ага, про дефіцит і профіцит калорій тут же), як формуться м’язова маса і як вона впливає на естетику тіла. У школі, особливо у старшій, коли увага до свого й чужого тіла стає надто прискіпливою, важливо розповідати про харчові звички, про особливості конституції тіла на різних етапах. Цей перелік може бути довшим чи глибшим за суттю, я просто намагаюся перерахувати те, що дізналася вже в дорослому віці, що могло б запобігти моїм зайвим кілограмам.

Звісно, якщо в школі скажуть, що овочі надкорисні і їх треба їсти побільше, а вдома в дитини з дня в день тільки бутерброди, це мало чим допоможе. Та все ж, може, варто спробувати виховувати здорових і активних дітей зі шкільної лави? Бо такими темпами нам, батькам, скоро доведеться шукати тих, хто змушуватиме наших дітей рухатися, але вже за гроші.