Де шукати футбольних талантів для збірної

– Скільки разів збірна України грала у фінальних частинах чемпіонатів світу з футболу? Один? 

– Так, це трапилося ще у далекому 2006-му.

На чемпіонаті світу 2006 року, що проходив на полях Німеччини, «жовто-блакитні», програвши стартовий матч групового етапу Іспанії (0:4), реабілітувалися у двох наступних зустрічах, обігравши більш скромні за футбольними мірками збірні Саудівської Аравії (4:0) та Тунісу (1:0).

У плей-офф підопічні Олега Блохіна переграли Швейцарію у серії післяматчевих пенальті імені Олександра Шовковського, а у чвертьфіналі поступилися майбутнім чемпіонам світу італійцям. 

– «Чемпіонат світу – це дуже високий рівень» скажете ви? 

– Добре, нехай буле так. 

Чемпіонат Європи з футболу – це континентальний турнір, у якому беруть участь збірні країн Європи. 

– Скільки разів Україна грала у фінальних стадіях чемпіонатів Європи з футболу? Двічі? 

«Україна – найбільша за площею країна Європи, невже не можна знайти одинадцять футболістів рівня збірної, котрі б стабільно забезпечували вихід національної команди на континентальні чи світові першості?», – ці слова часто лунають у футбольних колах. 

– Але чи дійсно можна знайти цих одинадцять футболістів?

– За сучасних умов – ні!

Високоякісні спортивні школи чи футбольні академії є рідкістю для провінційних міст чи сіл. Для прикладу зазначимо, що станом на сьогоднішній день у західних областях України існує всього три великі футбольні академії: львівського «Руху», ПФК «Львів» та ужгородського «Минаю», у 2023-му планується відкриття академії народного клубу «Верес», до уваги не беремо академії із меншим фінансуванням, відтак і гіршими умовами для розвитку футбольних талантів. Також до переліку не увійшла футбольна академія «Мункач», котра фінансується із Угорщини, отже найталановитіші спортсмени, цілком ймовірно, продовжать розвиток у цій країні. 

Футбольні секції чи ДЮСШ працюють за принципом: дав гроші – син потрапив до основи або дав більше – син капітан.

Тому, важливим кроком, що спонукатиме прогрес українського футболу є упорядкування дитячо-юнацького футболу.  

«Біда українського футболу у неналежній підготовці на дитячо-юнацькому рівні»

Водночас, коли у великих містах все вирішують гроші, відтак дитина чи юнак із недостатнім рівнем ігрових навичок грає у основі, на рівні малих міст чи сіл «губляться» футбольні таланти, не маючи змоги займатися спортом номер один у світі у належних умовах, адже взимку грати ніде, така ж ситуація у дощову погоду. 

Вирішити цю проблему намагаються в УАФ, створивши проект з пошуку юних футбольних талантів на регіональному рівні.

Футбольне тестування юних футбольних талантів, яке проводить «Інститут футболу», відділ дитячо-юнацького футболу УАФ спільно із УЄФА та ФІФА, має на меті оптимізувати навчально-тренувальні процеси юних футболістів на основі оперативної оцінки їх рівня функціональної, фізичної та технічної підготовленості. 

Тобто це унікальна система тестування футбольних навичок на дитячо-юнацькому рівні, яка дозволяє визначити потенціал футболіста за допомогою універсальних футбольних тестів. 

Отримані дані проведених тестів зберігаються на онлайн-платформі (football-test.online), доступ до якої мають усі бажаючі, у тому числі й тренери футбольних секцій, котрі можуть підсилити склад своєї команди, маючи базу даних на потенційних кандидатів у команду. 

«Наш фокус спрямований на тестування на регіональному рівні, де діти не мають можливості займатися футболом на такому ж рівні як у великих містах. Наша мета, за допомогою тестувань, знайти дітей та юнаків, які мають певний потенціал у футболі, та передати цю інформацію в організований футбол, зокрема: ДЮСШ та приватні футбольні клуби. Але найголовнішим завданням є забезпечення логістики, надання впевненості самим дітям та їх батькам у спроможності побудувати професійну кар’єру у майбутньому», – розповів голова відділу дитячо-юнацького футболу Української асоціації футболу Валерій Золотухін. 

Проте й тут є проблеми 

Наприкінці квітня 2023 року (не уточнятимемо місце і дату, тому що така ж ситуація могла б відбутися у будь-якому іншому місці України) відбувся цікавий випадок:

Тестування футбольних навичок дітей та юнаків підходило до завершення (на той момент тестувалося близько 100 потенційних футболістів, переважна більшість яких не займається футболом ні в ДЮСШ, ані у будь-якій іншій футбольній секції, тобто це пересічні школярі), Валерій Золотухін, котрий керував процесом тестування, підійшов до одного із тренерів, які були присутні на заході, й між ними відбувся наступний діалог:

Золотухін: Серед цих дітей є ваші вихованці?

Тренер: Так, ось цей у червоних шортах.

Золотухін: А серед інших є хтось із навичками, що потенційно міг би стати вашим вихованцем?

Тренер: Таланти, безумовно таланти є, але у мене вже немає місць.

Золотухін: То що ви порадите талановитим потенційним футболістам?

Тренер: Нехай їдуть в обласний центр.

Золотухін: А якщо немає змоги їздити? Ваша секція у рідному місті, до обласного центру далеко (ред., більше 15 кілометрів).  

Тренер: У мене немає місць. Не можу ж я вигнати одну дитину, щоб прийняти іншу.

Золотухін: Тоді навіщо ми тестуємо сьогодні цих дітей?

Тренер: (мовчання). 

Висновок 

Якщо в українському футболі з’являється щось хороше, то надалі воно «губиться» між поганим. Потрібно зміни починати із себе, тоді буде сенс у зміні інших.