Антарктида, прийом: тіктоки «Спорт на Районі» охоплюють пів світу
-
-
>
-
>
-
>
7488
Про Тік Ток як соціальну мережу дізналася років три тому. Відразу встановила. Подивилася. Подумала: дурниця! Видалила. А 1 жовтня 2020 року в межах університетського курсу «Соціальні мережі» для заліку мусила-таки створити акаунт у цій мережі. А щоб два рази не ходити, зареєструвалася як @sport_na_rayoni, себто профіль видання.
Отож, сьогодні, виявляється, нам у ТікТоці 1 рік! Тож вирішила розповісти найцікавіше. ТікТок – це мережа, де популярним можна стати за кілька годин або після одного вдалого ролика. Однак, як радять експерти, щоб досягти результату, треба працювати систематично – викладати відео кожного дня. Благо, на моєму телефоні були гігабайти архівів із футболу й не тільки, які не годилися для вивантаження на ютуб, а як «тіктоки» (так називають короткі відео для цієї мережі) ідеально підійшли.
Уже в перший тиждень «залетіла в рек» і отримала близько тисячі переглядів на один із роликів. А перша популярність і шквал підписок повалив після опублікованого фрагмента нагородження ФК «Грем’яче», володаря Кубка Острозького району-2020 – 23,9 переглядів.
Щодо власне новинних роликів – себто текстівка новини накладена на відеоряд чи слайди з фото, то першим завірусилася відеоновина про те, що Артем Федецький підтримав вихованця військово-спортивного ліцею з Волині, який втратив батька на російсько-українській війні (16,7 тисяч переглядів). А також десятитисячний (10,2 тисяч переглядів) викликала відеоновина про те, як у Підгайцівській громаді біля Луцька влаштували «паровозик» зі санчат для місцевих дітлахів.
Серед відеорекордсменів є ролики з такою кількістю переглядів:
Доречно сказати й про те, що у Тік Тоці за порадами фахівців я створила декілька власних хештегів, які допомагають у навігації. #спорт_на_районі (за назвою видання) сукупно має 193,3 тисяч переглядів. Щоправда, ставлю його не регулярно – довгий, а в підписі роликів є обмеження в знаках.
Розкажу про ще одну особливість ТікТоку: досягаючи 1000 підписників, ти можеш виходити в прямий ефір (щось на кшталт прямої трансляції у фейсбуці чи сторіс інстаграму). Тисяча для мене була довгий час завітною і недосяжною. Але як тільки набралася потрібна аудиторія, я почала виходити в ефіри – транслювала бої ММА, волейбол, футбол різних рівнів. Між тим іноді показувала, як дома з сім’єю граємо бадмінтон – із посилом, що спортом можна займатися будь-де, за різних умов, головне – бажання.
Власне сьогодні, 1 жовтня, на, так би мовити, святковій трансляції, мала багато глядачів – деякий час у діапазоні від 250 до 300 осіб.
Коли глядачі масово почали питати, звідки я, запропонувала написати, де вони дивляться трансляцію. Географія глядачів вразила – безліч міст України (Київ, Одеса, Львів, Франківськ, Хмельницький, Донецьк, Тернопіль, Почаїв, Рівне…), були кримчани, жителі Росії (писали, що з Москви), Румунії, Молдови, Азербайджану, Канади, Америки, Непалу, Японії… Один користувач написав, що дивиться нас… зі станції Вернадського в Антарктиді! Звісно, сприймати ці слова «за чисту монету» не варто, бо ж перевірити фактично ніяк. Однак внутрішня аналітика мережі таки свідчить, що глядачів у нас чимало (підписників нині близько 4 тисяч) із різних країн, переважно пострадянського простору, але не тільки. І всі вони, чи принаймні більшість, сприймають і розуміють наш контент українською.
Такі підсумки першого року роботи креативницею ТікТоку. У цій мережі безліч мінусів, чимало нерелевантного моїм інтересам контенту та й взагалі суперечливостей. Але, проте, вона досить цікава і я, якби мала вибір вести чи не вести, усе ж узялася б за цю справа, а поки продовжую.
