Для чого місцевому спорту співпрацювати з медіа

Трудячись у журналістиці з перервами близько 10 років, п’ять останніх маю «безперервний стаж» і практику в місцевому медіа. Щоправда, тільки рік із дня у день працюю саме зі спортивною тематикою. Звісно, це для мене не новинка – доти вела успішний спецпроєкт «Футбол на районі» на Район.Острог. Успішний, бо ж у місті з населенням понад 15 тисяч осіб, мої репортажі стабільно читало 2–3 тисячі користувачів сайту, а підсумки чемпіонатів чи кубків – усі 5 тисяч.

З чого починається співпраця місцевого спорту і медіа? З розуміння потреби взаємодіяти.

Пам’ятаю: прилетіла на один із матчів, а хлопці на «бровці» ловлять питанням: «Це ви писали про матч минулої неділі?». Зізнаюся, що я, і помалу задираю носа – матеріал знайшов і цільову аудиторію, і дійшов до героїв! «Так ви Сєрого не туди вписали, а про Дімку взагалі забули…» – опускають мене на землю футболісти. Вішаю носа, помалу наливаючись бордовою фарбою, мимрю щось, що не знаю всіх гравців. «То ви спитайте, усіх розкажемо і покажемо!». Відтоді, а це вже не один рік, маю в команді «зв’язкового», який опізнає гравців))) З іншою командою було без таких промахів, але, коли на зауваження, мовляв, «скупо назвала наших», чесно зізналася: не знаю імен, проте записала номери всіх активних гравців, тому готова виправитися. Спільними зусиллями (за які щиро вдячна) відзначили всіх гідних… Це і є співпраця.

Був і зворотний момент. Буквально нещодавно в коментарях хлопчина відзначив: про одну команду більше і з іменами, про іншу – сухіше. Попросила допомогти, підказати. А у відповідь: «Не буду, я не обучений таке робити…». Що ж, я маю шанс самотужки вивчити тих футболістів, але скільки ще часу на необґрунтовані образи піде, бо не всіх назвала, сказати важко…

Тож для чого місцевому спорту співпрацювати з медіа? Для того, що й будь-якому брендові! Це і видимість в (інформаційному) просторі громади, і створення позитивного іміджу, і подальші можливості залучення спонсорів!

Звісно, співпраця з медіа принесе користь не тільки пересічному спортсменові: керівники профільних відділів, тренери секцій чи директори спортшкіл як мінімум економлять свій час, ділячись із журналістом анонсом, пресрелізом заходу/змагань, опосередковано залучають більше учасників… Крім того, профільні федерації (знаю з власного досвіду) дозволяють собі «стягнути» для офіційного сайту – а це вже плюс для організатора – інформацію про проведений захід. А якщо зважати на те, що в підсумкових квартальних та інших звітах є графа «публікації про проведені заходи у ЗМІ», переваг таки більше)))

Якось провела такий собі експеримент. «Забила» в ґуґлі прізвище одного «відомого на Рівненщині футболіста» з кола своїх знайомих. Десятки публікацій, добра сотня фото. Переважно мого авторства або передруки з моїх матеріалів. Повторила процес зі своїм іменем… Маленько інформації! І то переважно підписи під статтями й покликання на профілі в соцмережах. Здається, от і ще одна відповідь на запитання – творення особистого бренду спортсмена як візитівки команди, краю, області, навіть України! Так-так, я не перебільшую – виявляється, на Рівненщині не всі знають, який вид спорту представляє 8-разовий чемпіон світу Олег Жох… Але його цінують і поважають далеко за межами області.

З чого починати співпрацю зі ЗМІ? Насамперед не ігнорити неодноразових коментарів чи повідомлень із запитаннями, який рахунок, чи що то за команда в смугастій формі))) А другий безпомилковий варіант – знайти адресу і написати на робочу пошту, мовляв, такі й такі проводимо це й те – запрошуємо/просимо розмістити/надішлемо підсумки. Усе – пів дороги до співпраці пройдено… А далі – спільні досягнення.